/Files/images/97863346.png

/Files/images/5bb599358f58a2bfb01e278b1b75a695.gif

Історія та сучасність професії вихователя

Вихователь - це звучить гордо, проте згідно зі світовими дослідженнями робота з дітьми є одним з найбільш складних і відповідальних занять. Причина цього криється в крихкості і ранимості дитячої психіки, формування якої частково лягає на плечі її вихователя.


Історія професії.
Історія професії вихователя зародилася в Давній Греції, проте в ті часи вихованням дитини займався раб, який відводив її в школу та відносив всі необхідні речі для навчання. В інший час раб стежив за розвитком дитини, оберігав від небезпек і мимоволі формував вчинки дитини та її поведінку в цілому. Деякий час по тому справи раба продовжував домашній вихователь. У період XIX - початку XX ст. у заможних сім'ях прийнято було для виховання дітей наймати гувернерів. Ця професія була дуже популярною. Тоді гувернерами ставали хлопці і дівчата зі збіднілих аристократичних сімей, які отримали гарне виховання та освіту в різних інститутах або університетах. Після декількох десятиліть перерви ця професія знову стала популярною. Гувернерів запрошували до дітей віком понад три роки. Домашнє виховання - нелегка праця. Завдання гувернера - не просто організувати дозвілля дитини, він мав всебічно розвивати і навчати свого вихованця. Саме тому гувернер зобов'язаний був мати педагогічну освіту і досвід викладання якого-не будь предмета (репетиторства), а також бажання і готовність працювати з дітьми. Домашньому вихователеві необхідна була і наявність медичної книжки.


Професія у сучасності.
Постійне спілкування з дітьми та турбота про їхнє життя - найважливіші службові функції вихователя. На безліч питань вихователь повинен зуміти дати відповідь з урахуванням віку. Від того, як правильно і наскільки швидко педагог знайде підхід до кожної дитини, зуміє організувати життя дітей в умовах дошкільної установи, залежить, чи будуть діти спокійними, ласкавими і товариськими або ж вони виростуть неспокійними, настороженими, замкнутими.
Життєва позиція людини, її характер, моральні принципи і погляди закладаються в дитинстві, і саме тому висока компетентність, бездоганна освіченість і всебічний розвиток особистості самого вихователя, який супроводжує дитину в її ранні роки, набуває особливої соціальної значущості. Вся робота вихователя з дитиною орієнтована на формування не лише нової особистості, а й нового громадянина тієї чи іншої держави. В умовах дошкільної освіти виховується ставлення дитини до праці, до суспільства і до самої себе, закладаючи міцний фундамент для її подальшого розвитку.
Турбота про життя дитини у дошкільній установі, дотримання режиму - прийняття їжі, сон, загартовування, прогулянки, фізичні вправи - також входять до основного обов'язку вихователя. Дітей навчають зав'язувати шнурки, користуватися ложкою, виделкою, носовою хустинкою, співати, танцювати, правильно говорити, малювати, дружити і так далі. Проте найголовніше в роботі вихователя дитячого садка - це його відповідальність за кожну дитину.
Для успішного оволодіння професією людина повинна бути уважною, відповідальною, чуйною, тактовною, товариською, терплячою, виявляти схильність до роботи з дітьми. Бажано мати гарну пам'ять, увагу, розвинені комунікативні здібності. Невід’ємними є загальна культура і ерудованість, грамотна і виразна мова, добре поставлений голос, вміння управляти колективом. Також необхідні стійкість до стресових ситуацій, вміння контролювати свою поведінку й емоції, міцна нервова система: робота вихователя хоча й не супроводжується підвищеними фізичними навантаженнями, проте відбувається в умовах постійної психоемоційної напруги. Сучасний вихователь повинен мати знання з педагогіки, психології, основ безпеки життєдіяльності, надання першої допомоги, етики та естетики, змісту та принципів організації дошкільного виховання. Знати методики навчання і розвитку дітей, вміти організовувати їх пізнавальну діяльність.
Медичними протипоказаннями для роботи є нервові і психічні захворювання, порушення функцій опорно-рухового апарату, захворювання серцево-судинної і дихальної систем, стійкі порушення зору, слуху, хронічні інфекційні, венеричні захворювання, шкідливі звички.
Позитивні сторони професії безпосередньо полягають в спілкуванні з дітьми. Професія вихователя прекрасно підходить жінкам, що яскраво відображає статистика, однак прикрим залишається брак чоловічого виховання дітей дошкільного віку, причина криється в невисокій заробітній платі.
Джерело: http://zppl.org.ua/taxonomy/term/110http://, www.osvita.org.ua/articles/391.html

Що таке дитинство?
Це фундамент, основа, перший досвід, що визначає взаємодію зі світом та іншими людьми. У дитинстві малята отримують щоденні уроки й роблять висновки про життя, "пишуть" сценарій свого життя.
Що це означає?
У дошкільників усе, перебуває в динамічному розвитку, в процесі становлення, і будь-яке втручання впливає на розвиток дитини.

Нова редакція Базового компонента дошкільної освіти: вивчаємо за п’ять хвилин

1. ВИМОГИ ТА УМОВИ

Базовий компонент дошкільної освіти — це державний стандарт (далі — Стандарт), що містить:

- державні вимоги до компетентностей і результатів освіти дитини дошкільного віку (6 (7) років);

- умови, за яких їх можна досягнути відповідно до міжнародних стандартів якості освіти.

В основу Стандарту покладено ідеї: гуманістичної педагогіки, патріотичного і громадянського виховання та солідарної відповідальності держави, громади, родини, фахівців педагогічної освіти й інших професій, причетних до піклування, догляду та розвитку дітей раннього і дошкільного віку й теорію природовідповідності. Спрямований на збереження самоцінності дошкільного дитинства, рівний доступ до дошкільної освіти для всіх дітей раннього та дошкільного віку, зокрема дітей з особливими освітніми потребами. Виконання вимог Стандарту забезпечується з урахуванням задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних можливостей дитини в найбільш оптимальній для кожної дитини формі.

2. СКЛАДНИКИ

Цінності дошкільної освіти;

· базові принципи реалізації Стандарту;

· становлення компетентностей дитини під час здобуття дошкільної освіти;

· умови реалізації Стандарту;

· участь родини у розвитку дитини;

· взаємодія закладу освіти з родинами дітей як учасниками освітнього процесу;

· педагог / вихователь як фахівець, який стимулює процес розвитку дитини;

· зміст та організація освітнього процесу;

· універсальний дизайн у закладі дошкільної освіти;

· наступність між дошкільною та початковою освітою в реалізації перспектив розвитку дитини;

обов’язки суспільства / громади в забезпеченні доступної та якісної дошкільної освіти.

3. ЦІННОСТІ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

· Визнання самоцінності дошкільного дитинства, його потенціалу та особливої ролі в розвитку особистості;

· щасливе проживання дитиною дошкільного дитинства як передумова її повноцінного розвитку та подальшої самореалізації у житті;

· повага до дитини, особливостей її розвитку та індивідуального досвіду;

· зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров’я дитини;

· цінування життя й благополуччя як уміння цінувати, дорожити, плекати, підтримувати та створювати безпечні умови для себе та інших, створення умов безпечного середовища у природному, предметному та соціальному оточенні;

· розвиток творчих задатків, здібностей, талантів дітей;

· збереження традицій національного досвіду сімейного та суспільного виховання для збагачення культурного потенціалу взаємодії між поколіннями.

4. БАЗОВІ ПРИНЦИПИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТАНДАРТУ

· Демократичність — формування засад демократичного суспільства, де кожен / кожна можуть бути почутими, мають право на самовираження та активну участь;

· рівний доступ до якісної дошкільної освіти кожній дитини, освіти без дискримінації за будь-якими ознаками;

· забезпечення сталого розвитку України та її європейського вибору — основи соціальної, екологічної та економічної свідомості, відповідальності за власні дії та їх наслідки для довкілля;

· міжвідомча взаємодія — співпраця закладів освіти з психологічною, соціальною та медичною службами;

· державно-громадське та державно-приватне партнерство в організації, керівництві й управлінні дошкільною освітою;

· соціально-педагогічне партнерство громади та всіх учасників освітнього процесу — засновників закладів освіти, батьків або осіб, які їх замінюють, керівників та працівників закладів дошкільної освіти, фахівців, що надають освітні послуги дітям дошкільного віку, інших фахівців.

5. СТАНОВЛЕННЯ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ ДИТИНИ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Ключові компетентності під час здобуття дошкільної освіти формуються за різними освітніми напрямами, що спрямовані на розвиток особистості дитини. Освітні напрями визначають зміст роботи закладу дошкільної освіти через організацію педагогом базових (основних) видів діяльності, які збагачують досвід дитини та реалізуються як особистісне надбання дитини (результат розвитку) за підтримкою батьків в умовах родинного виховання.

Компетентність як результат дошкільної освіти та особистісне надбання відображає систему взаємопов’язаних компонентів фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку особистості дитини:

· емоційно-ціннісного ставлення;

· сформованості знань;

· здатності та навичок до активного, творчого впровадження набутого досвіду, тобто до регуляції досягнень, поведінки, діяльності.

6. ОСВІТНІ НАПРЯМИ ІНВАРІАНТНОГО СКЛАДНИКА

· «Особистість дитини»: рухова, здоров’язбережувальна, особистісна компетентності;

· «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі»: предметно-практична, технологічна, сенсорно-пізнавальна, логіко-математична, дослідницька компетентності;

· «Дитина в природному довкіллі»: природничо-екологічна компетентність, навички, орієнтовані на сталий розвиток;

· «Гра дитини»: ігрова компетентність;

· «Дитина в соціумі»: соціально-громадянська компетентність;

· «Мовлення дитини»: мовленнєва, комунікативна, художньо-мовленнєва компетентності;

· «Дитина у світі мистецтва»: мистецько-творча (художньо-продуктивна, музична, театралізована) компетентність.

7. ОСВІТНІ НАПРЯМИ ВАРІАТИВНОГО СКЛАДНИКА

· «Особистість дитини. Спортивні ігри»: спортивно-ігрова компетентність — шахи, футбол, баскетбол;

· «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі. Комп’ютерна грамота»: цифрова компетентність;

· «Мовлення дитини. Основи грамоти»: мовленнєва компетентність у площині оволодіння основами грамоти;

· «Мовлення дитини. Іноземна мова»: мовленнєва компетентність у сфері іноземної мови;

· «Дитина в соціумі. Соціально-фінансова грамотність»: соціальна компетентність і навички фінансової грамотності;

· «Дитина у світі мистецтва. Хореографія»: хореографічна компетентність.

8. КЛЮЧОВІ КОМПЕТЕНТНОСТІ ДЛЯ ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ

· Вільне володіння державною мовою;

· здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами;

· математична, інформаційно-комунікаційна;

· компетентності в галузі природничих наук, техніки й технологій, інноваційність, екологічна;

· громадянська та соціальна, культурна;

· підприємливість та фінансова грамотність.

9. НАСТУПНІСТЬ МІЖ ДОШКІЛЬНОЮ ТА ПОЧАТКОВОЮ ОСВІТОЮ

Забезпечується завдяки:

· узгодженості та цільовій єдності в розвитку дитини на етапі дошкільної та початкової освіти;

· визначенню спільних для дошкільної та початкової освіти принципів, підходів, намірів та адекватних віковим закономірностям дитини провідним видам діяльності;

· використанню форм та методів педагогічної роботи, які відповідають віку дітей;

· послідовному збагаченню результатів освіти, які висвітлено у формуванні компетентностей дитини.

Примітка. Складено відповідно до Базового компонента дошкільної освіти (державного стандарту дошкільної освіти), затвердженого наказом МОН від 12.01.2021 № 33.

Підготувала Світлана Нерянова, начальник відділу дошкільної освіти Міністерства освіти і науки України.

Кiлькiсть переглядiв: 1713

Коментарi